Офіційна історія перебування євреїв у місті Дубно починається ще з 1532 року. В той час сюди приїхали євреї з Іспанії та Франції. Масово переселятися до містечка євреї почали вже після підписання Люблінської унії 1569 року.

Від початку поселення в Дубні євреям була виділена земля на півдні міста, яка прилягала до болотистих берегів Ікви. У 1782–1795 рр. на місці старої дерев’яної було збудовано велику кам’яну синагогу, яка збереглася до нашого часу. Меценатом будівництва разом із кагалом виступив князь Михайло Любомирський. Саме тому над вхідними дверима синагоги знаходиться таблиця, на якій зображено родовий герб Любомирських з ініціалами князя.

З Дубно пов’язана діяльність одного із найвідоміших єврейських проповідників XVIII ст. Якова бен Вольф Кранца (Магід із Дубна), також тут народилися тлумач П’ятикнижжя Соломон бен Йоель та письменник і публіцист Хаїм Цві Лернер.

До наших днів збереглися унікальні знахідки, пов’язаних із єврейською общиною Дубна. Серед них – мергелевий виріб, що датується XVI cт. Напис на ньому перекладається як «Для благословення когана». Можливо, виріб слугував печаттю або матрицею для її відливу. Не виключено також, що він використовувався як кришка чи декоративна деталь від якогось знаряддя чи посудини.

25 червня 1941 р. до Дубна увійшли німецькі війська. Почались переслідування та вбивства дубенських євреїв, яких на той момент у місті було бл. 12 тисяч. У квітні 1942 р. було утворено гетто (окрім євреїв, у ньому знаходилися і роми). 27 травня 1942 р. на старому аеродромі було розстріляно близько 4 тисяч євреїв. Останніх мешканців гетто стратили у жовтні 1942 року. Голокост пережили лише кілька десятків дубенських євреїв.

Сьогодні в місті можна побачити синагогу, яка, щоправда, перебуває в аварійному стані та єврейське кладовище.

Факти:

До унікальних знахідок, пов’язаних із єврейською общиною Дубна, належить мергелевий виріб.

Соломон Манделькерн – конкордація до Біблії книга, в которой приведены все слова Библии в алфавитном порядке, с указанием мест, где они находятся.

Яков бен Вольф Кранц (Магід із Дубна) – єврейський Езоп

Контракти

Дубно – одне з найстаріших міст Рівненської області. Перша письмова згадка про нього сягає 1100 року. Від кінця XIV ст. Дубно як сільське поселення належало до маєтків князів Острозьких. У 1498 р. великий князь литовський Олександр на прохання власника Дубна Костянтина Острозького надав населеному пунктові міські права. У той час було модернізовано замок та перебудовано його з дерев’яного на кам’яний. У 1-й пол. XVI ст. Дубно перетворилося на місто-фортецю. Завдяки своїм укріпленням увійшло до історії як місто, яке жодного разу не захопили під час своїх набігів татари; не захопили замок і козаки. Однією з найбільших принад для ворожих військ були скарби дубенського замку. За реєстром з 1616 р. тут знаходилась найбільша скарбниця з усіх маєтків князів Острозьких.

Дубно з 1774 р. перетворилося на значимий осередок торгівлі завдяки установленню контрактових ярмарків, які відбувалися до 1795 року. Від цього часу воно стало містом із найбільшою на Волині єврейською громадою.

Ми, ті, кому необхідні визначені терміни у році, які б нам нагадували, що варто й про себе подумати, з’їжджаємося сюди на так звані контракти. Дубенські довгий час сперечалися за першість із львівськими, а тепер їм загрожують все частіші київські. […] Окрім в’їзної брами з боку Муравиці, яку називають Луцькою і на якій у перших роках нашого століття збиралася масонська ложа, недалеких побернардинських костелу й монастиря, новішого парафіяльного, одного жіночого монастиря, так званої ратуші посеред містечка на ринку, де міститься контрактова зала і крамниці, Дубно має ледве декілька мурованих кам’яниць і роками не помітно, аби будувалися нові.

І. Ю. Крашевський, Волинські вечори, Львів 1859

Коли контрактові ярмарки були переведені до інших міст, економічне життя Дубна значно занепало. Від 2-ї пол. XVIII ст. Дубно все більше нагадувало військове містечко – у місті перебував 41-й Селенгінський піхотний полк та 11-й Чугуївський полк уланів. Наприкінці ХІХ ст. біля Дубна збудовано форт, який виконував роль стратегічно важливого російського військового об’єкту на кордоні з Австро-Угорщиною.

Дубенські євреї

Перша згадка про євреїв у місті належить до 1532 року. В ній вказується, що євреї володіють 300-ма волами. У XVI ст. до Дубна приїхали євреї з Іспанії та орлеанські євреї з Франції. Масово переселятися до містечка євреї почали вже після підписання Люблінської унії (1569).

До унікальних знахідок, пов’язаних із єврейською общиною Дубна, належить мергелевий виріб. Його основа чітко виділена, приплюснута і має близьку до квадратної форму. Верхня частина витягнута, на її кінці знаходиться розширений щиток із вирізьбленими символами, пересічений горизонтальною лінією. На геральдичному щитку знаходяться чіткі зображення двох долонь, а над ними – три літери єврейського алфавіту. Розміри: висота – 2,3 см, довжина вцілілої сторони основи – 2 см, розміри щитка 1,6×1,8 см. Напис на виробі перекладається як «Для благословення когана». Можливо, виріб слугував печаттю або матрицею для її відливу. Не виключено також, що він використовувався як кришка чи декоративна деталь від якогось знаряддя чи посудини. Знайдений неподалік дубенської синагоги виріб датується XVI століттям. На сьогодні це найдавніший предмет, пов’язаний з історією єврейської общини Дубна. Експонується в історико-культурному заповіднику м. Дубна.

Надбрамний корпус Дубеньського замку

У 1649 р. під час повстання під проводом Богдана Хмельницького Дубенський замок залишився нездобутим козаками. Коли загін Буняка наблизився до міста, воєвода з 80-ма польськими жовнірами замкнувся в замку. Євреїв до замку вони вирішили не впускати і, як наслідок, від 1100 до 1500 їх було вбито козаками перед самим замком. Єврейська спільнота відновилася після трагедії, що показує, зокрема, карта міста 1671 р., яка містить позначення синагоги та єврейського кварталу.

Цінним ритуальним предметом великої синагоги була срібна менора 110 см завширшки та 100 см заввишки. За переказом, її було викрадено, причому злодій зламав менору (аби вона влізла у мішок) і спробував продати. Люди побачили, як він продавав менору, схопили його, а уламки повернули до синагоги.

На основі: Дубно. Сефер Зікарон (івр. Дубно. Книга пам’яті), Тель-Авів, 1966

У 1716 р. перед місцевим судом постала дівчина, яка задля одруження з євреєм перейшла з християнства в іудаїзм. Суд прийняв рішення про спалення бідолашної на багатті. Кагал, який дозволив цей шлюб, був покараний великим штрафом; тоді ж євреям заборонили тримати християнську прислугу. Нерідко траплялись і конфлікти між єврейською громадою та монастирями. У документах за кін. XVI – поч. XVII ст. можна знайти свідчення про сутички за ставки, броварні та корчми.

Магід із Дубна та інші

Тут працював один із найвідоміших єврейських проповідників XVIII ст. Яков бен Вольф Кранц (Магід із Дубна), народилися тлумач П’ятикнижжя Соломон бен Йоель та письменник і публіцист Хаїм Цві Лернер.

Яков бен Вольф Кранц (1740–1804) був проповідником у Межиріччі, Жовкві, Дубні (де прожив 18 років), Влодаві, Каліші і Замості. Був надзвичайно популярним. Відвідав також Німеччину, де з успіхом проповідував у найголовніших громадах. У Берліні познайомився з Мойсеєм Мендельсоном (єврейсько-німецький філософ, засновник і духовний вождь Гаскали, ідеї якого суттєво вплинули на німецьке просвітництво та реформізм у юдаїзмі в ХІХ ст.), який за дотепність та любов до притч прозвав Кранца «єврейським Езопом». Тору і пізніші єврейські тексти коментував із притчами і прикладами, взятими з життя. Його анекдоти про хасидів (яких Кранц недолюблював) вирізнялися народним гумором. Своєю винятковою популярністю Магід із Дубна був зобов’язаний не тільки ораторському таланту, але й проникливому розуму і глибокому, ясному розумінню життя. Твори видані посмертно його сином Іцхаком.
Якось віленський Гаон, безсумнівно, найвпливовіший авторитет із правових питань серед євреїв XVIII століття, запитав Якова Кранца, чому той так любить притчі та байки. Хіба не ліпше було б у проповіді пояснити ідею прямим текстом? Розказати євреям правду – просто в обличчя!

Гм, – сказав Магід із Дубна, – дозволь мені відповісти на це питання притчею. Якось гола Правда йшла вулицями штетла, прохаючи милостиню. Ніхто не хотів привітати її, ніхто не впустив її у свій дім, і ніхто не хотів впізнавати її. Вона була в розпачі і депресії, а життя її було нещасним. Одного разу її зустріла Притча й запитала: що таке, що відбувається з тобою, сестро? Правда скаржилась і гірко плакала. Що ж, сказала Притча, можемо зробити так: я дам тобі свій одяг, і ти ходитимеш у ньому, шукаючи підтримку – згода? Правда погодилася. Після того, як вона вдягнула одяг Притчі, усі почали звертати на неї увагу, запрошували її до себе, вітали і раділи її присутності.

Йоганан Петровський-Штерн, Розповідь про два містечка, 2015, http://shtetlroutes.eu/ua/a-tale-of-two-towns/

Соломон (Шломо) бен Йоель Дубно (1738–1813) – перекладач П’ятикнижжя, філолог, поет. Від 1767 р. жив у Амстердамі та Берліні. Був вчителем сина Мойсея Мендельсона, який, високо оцінюючи вченість Дубна, став його покровителем і другом. Саме Дубно, побачивши переклад П’ятикнижжя німецькою мовою, яку Мендельсон робив для свого сина, наполіг на його виданні та написав коментар до тексту. Помер у Амстердамі.

 У 1794 р. тут було відкрито єврейську друкарню, яка діяла протягом 40 років. У 1857 р. в Дубні нараховувалось 15 синагог і молитовних будинків, 22 хедери. Від 1893 р. в місті функціонувала група «Ховевей Ціон».

 Хаїм-Цві Лернер (1815–1889) – єврейський вчений, письменник і публіцист. Народився в Дубні. За сприяння єврейських освітніх діячів навчався в Одеській зразковій школі Штерна. Працював учителем Бердичівського єврейського училища, а з 1851 р. – Житомирського рабинського училища. Здобув репутацію, видавши у 1859 р. підручник граматики івриту «Море га-лашон», що ще за життя автора був перевиданий 6 разів, і декілька разів після його смерті. Популярності підручник завдячував такій системі викладу граматики, як у європейських мовах, що дозволяло легше сприймати різні теми, ніж у підручниках попередників. Займався Лернер також перекладами і виступав зі статтями.

 У 1861 р. населення Дубна становило 7922 особи, з них 6258 євреїв.
У 1897 р. на 14257 мешканців міста було 7018 євреїв.

Авраам Бер Готтлобер (1810–1899) – єврейський поет, історик і журналіст; діяч Гаскали. Народився у Старокостянтинові, в юні роки вивчав Біблію і Талмуд, сильно захоплювався кабалою. У 1828 р. після знайомства в Тернополі з відомим єврейським діячем освіти Й. Перлом він із захопленням присвятив себе вивченню світських наук. Вирішальний вплив на світогляд Готтлобера зробило знайомство з видатними єврейськими діячами Гаскали Менделем Левіним та Іцхаком Бер Левінзоном. Готтлобер став одним із лідерів і головних виразників ідей та сподівань тодішніх маскілім (освічених євреїв). У віршах і прозі ратував за освіту, захоплено вітав почату урядом шкільну реформу і громив євреїв-ортодоксів за їхню відсталість. Працював у державних школах для єврейських хлопців у Кам’янці-Подільському та Старокостянтинові. З 1866 р. викладав Талмуд у житомирському рабинському училищі. Після його закриття у 1873 р. оселився в Дубні і в 1876 р. заснував журнал «Га-Бокер Ор». Мемуари Готтлобера та його автобіографія становлять великий інтерес для історії культури європейського єврейства 1-ї пол. XIX століття. Останні роки життя старий і сліпий поет провів у Білостоці.

Соломон Манделькерн (1846–1902) – письменник, лексикограф, перекладач. Народився у Млинові Дубнівського повіту в хасидській сім’ї. Переїхавши до Дубна в 16 років після смерті батька, продовжив релігійну освіту у місцевих рабинів, одночасно вивчаючи європейські мови. Закінчив факультет східних мов Петербурзького університету та юридичний факультет Одеського університету. У 1873–1880 рр. працював помічником казенного рабина в Одесі. Написав на івриті тритомну історію Росії та Польщі, переклав російською хроніку Натана Гановера.

У 1880 р. переїхав до Лейпцига, де захопився сіонізмом. Видав двотомник власних віршів. Був одним із перших, хто звернувся до форми балади в івриті. Перекладав на іврит твори Гете, Гейне, Байрона, Пушкіна, Лермонтова, а на німецьку – оповідання В. Короленка. Головною працею Манделькерна, яка принесла йому світову славу, була єврейсько-арамейська конкордація до Біблії, видана у 1896 р. (останнє видання – 1967 р.).

 Синагога

Єврейський квартал розташовувався на півдні міста. Збільшення кількості євреїв стало причиною ущільнення забудови та виникнення великої кількості малих вуличок та провулків. Ці особливості планування кварталу збереглися донині.

Від початку оселення в Дубні євреям була виділена земля на півдні міста, яка прилягала до болотистих берегів Ікви. У 1782–1795 рр. на місці старої дерев’яної було збудовано велику кам’яну синагогу, яка збереглася до нашого часу. Меценатом будівництва разом із кагалом виступив князь Михайло Любомирський. Саме тому над вхідними дверима синагоги знаходиться таблиця, на якій родовий герб Любомирських з ініціалами князя, а під ними напис: «У дім Господній ми підемо попри блискавку, грім, дощ та сніг» і дата за єврейським календарем: 5554 (за григоріанським – це 1794–1795). Відомо, що у синагогах регіону євреї згадували ім’я щедрого князя у своїх молитвах.

Синагога у Дубні – дуже красива кам’яна будівля висотою близько 30 ліктів (21 метр). Її купол тримають шістнадцять колон, що стоять у чотири ряди. Будівництво тривало приблизно дванадцять років, з 5543 до 5554 р., коли, за даними записів у книзі звітів громади, тут почали молитись. […] Двадцять п’ять років пройшло, відколи один надійний, старий сімдесятилітній чоловік розказав мені, що він чув в молодості від свого батька, якому було вісімдесят років, коли був закладений наріжний камінь для синагоги. Він бачив на власні очі, як міщани, їхні очільники та інші видатні люди сиділи за столами, що були зроблені з дерев’яних дощок, які поставили на пусті бочки з-під вина і коньяку, бачив перед ними келихи з напоями та медові пряники. У їхній компанії був і князь, високоповажний урядовець Царства Польського, військовий лідер, що перехилив із ними келих, щось сказав, а потім благословив їх: «Щоб ви успішно завершили будувати те, що почали, і молилися у цій синагозі Богу, який створив небо і землю і все живе на землі».

На основі: Дубно. Сефер Зікарон (івр. Дубно. Книга пам’яті), Тель-Авів 1966

Перша світова війна та її наслідки

У роки Першої світової війни економіка міста значно занепала. Дубно виглядало зруйнованим, покинутим і порожнім. На додаток до цього почалися епідемії віспи і тифу. Війська, які перебували в місті, не гребували можливістю грабувати місцеве населення. Для цього використовувалися як численні «контрибуції», так і відкритий грабіж та захоплення заручників задля викупу. Липень 1919 р. приніс євреям Дубна нове випробування – більшовицька влада наказала ліквідувати релігійну общину, яка протягом століть була осередком національного і громадського життя для місцевих іудеїв.

Ісаак Бабель (1894–1941) – єврейський і російський письменник, відомий передусім як автор циклу «Конармія». У 1920 р. в складі 1-ї Кінної армії Ворошилова і Будьонного побував у різних місцевостях Рівненщини, а свої спостереження використав пізніше у творах. Реалії «визвольної місії» більшовиків детально описав на прикладі Дубна. Репресований НКВС.

 Дубенські синагоги. Усе розгромлене. Залишилися два маленьких притвори, столітні, дві маленькі кімнатки, усе повне спогадів, поруч чотири синагоги, а там вигін, поля і сонце, що заходить. Синагоги – приземкуваті старовинні зелені та сині хатинки, хасидська всередині зовсім без архітектури. Іду до хасидської. П’ятниця. Які спотворені фігурки, які виснажені обличчя, усе для мене воскресло, усе, що тривало 300 років, старі бігають по синагозі – немає завивань, чомусь усі тиняються із кута в кут, молитва цілком невимушена. […] Тихий вечір у синагозі, це завжди діє на мене невідпорно, чотири божнички поруч. […] Невже вони загинуть саме в нашому столітті?

Ісаак Бабель, Конармійський щоденник, 23 липня 1920 р.

У 1921–1922 рр. єврейська громада почала поступово відроджувати свої структури, зокрема установи допомоги і підтримки. Коштів було обмаль, тому за допомогою звернулися до євреїв з-за кордону. В першу чергу була організована лікарня. У перші роки роботи в ній не було хірурга, і хворі, яким була потрібна операція, мусили їхати до Львова (не завжди до нього доїжджаючи). Аж у 1925 р. сюди переселилось подружжя хірургів Ройтманів. Їм були надані велика операційна і рентгенівське устаткування.

Єврейська освіта

Як і в інших штетлах, освіта євреїв у Дубні спершу була виключно релігійною. Середина ХІХ ст. принесла зміни у цій сфері: в 1876 р. тут відкрилося перше приватне єврейське училище, а в 1890 р. – наступне. Коли в місті в 1907 р. за кошти графині Шувалової була заснована жіноча гімназія, до неї пішли і єврейські учениці, а двоє євреїв перебували у складі опікунської ради цього навчального закладу. Цього ж року відкрилась і гімназія для хлопців. Із 310 його учнів 230 були іудеями. У навчальній програмі Дубенської торгової гімназії, окрім математики, економіки та товарознавства можемо знайти також науку реклами та есперанто. Була тут і гімназія Тарбут, що популяризувала іврит. Євреї, які хотіли емігрувати до Палестини, здобували робітничий досвід праці в майстернях, а аграрний – в урочищі під назвою Палестина. Частина єврейської молоді входила до лав скаутської організації «Га-Шомер га-Цаїр». Діяло тут і спортивне товариство «Маккабі».

Друга світова війна та Голокост

У вересні 1939 р. Дубно було приєднане до СРСР. 25 червня 1941 р. до Дубна увійшли німецькі війська. Почались переслідування та вбивства дубенських євреїв, яких на той момент у місті було бл. 12 тисяч. У квітні 1942 р. утворено гетто (окрім євреїв, у ньому знаходилися і роми). 27 травня 1942 р. айнзацгрупа на старому аеродромі розстріляла близько 3,8 тисяч євреїв. Останніх мешканців гетто стратили у жовтні 1942 року. Голокост пережили лише кілька десятків дубенських євреїв.

Сліди присутності

Нині у Дубні проживають близько 38 тисяч мешканців. Єврейська громада відсутня. Збереглась архітектура старого єврейського кварталу. На південь від ринку стоїть закинута будівля синагоги. За автовокзалом розташований сплюндрований єврейський цвинтар із XVI століття. На ньому збереглися лише уламки мацев. Тут же встановлено пам’ятник і таблицю, які нагадують про історію цього місця. Музей у дубенському замку є однією з головних туристичних принад регіону, а частина музейної експозиції присвячена історії єврейської громади міста.